Терміни, що вживаються під час технічної інвентаризації

Терміни, що вживаються під час технічної інвентаризації, мають таке значення:

абрис – схематичний план, зроблений з позначенням даних польових вимірювань, необхідних для побудови точного плану;

антресоль – майданчик, що займає верхню частину об’єму приміщення житлового будинку, громадської чи виробничої будівлі, призначений для збільшення його площі, розміщення допоміжних та інших приміщень;

арка – проїзд/прохід в об’ємі будівлі та/або у стіні;

багатосвітлове приміщення – приміщення, внутрішня висота якого займає більше одного поверху;

багатофункціональні будинки для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів), – будинки, у яких одночасно розміщуються жилі приміщення (камери) для тримання засуджених та осіб, узятих під варту, відділення закладів охорони здоров’я, їдальні, адміністративні приміщення, приміщення для варти та інші допоміжні приміщення;

блоковані житлові будинки – два та більше житлових (садибного типу, садові, дачні) будинків заввишки не більше чотирьох поверхів, у яких спільна стіна збудована по межі окремих земельних ділянок. Кожен блокований будинок є самостійним об’єктом нерухомого майна, якому присвоюється окрема адреса;

вбудоване приміщення – приміщення, що є частиною внутрішнього об’єму будівлі;

вбудовано-прибудоване приміщення – приміщення, частина внутрішнього об’єму якого є частиною внутрішнього об’єму основної будівлі, а інша – прибудованою;

вентиляційні шахти – облаштовані по вертикалі витяжні канали для провітрювання приміщень;

веранда – засклене неопалюване приміщення, прибудоване до будівлі, вбудоване або вбудовано-прибудоване в неї;

виробничі будівлі – будівлі, призначені для провадження виробничої діяльності;

відкрита галерея – облаштований відкритий перехід між будівлями;

вікна – прорізи в зовнішніх стінах будівель, споруд, призначені для

освітлення, інсоляції, провітрювання приміщення, захисту від атмосферних опадів та шуму;

ґанок – зовнішня прибудова із сходами (часто крита) при вході до будівлі у вигляді трохи піднятого над землею майданчика перед дверима будівлі, через яку здійснюється вхід і вихід з будівлі;

гараж – будівля, споруда, частина будівлі, споруди або комплекс будівель (споруд) із приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання автотранспортних або мототранспортних засобів з елементами технічного обслуговування (або без таких);

група нежитлових приміщень – сукупність нежитлових приміщень, які мають сполучення між собою та окремий вихід на сходову клітку, коридор або земельну ділянку і є самостійним об’єктом нерухомого майна;

гуртожиток – спеціально споруджений або переобладнаний житловий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання;

гуртожиток коридорного типу – гуртожиток, поверх якого складається із житлових приміщень, які мають вихід безпосередньо до загального коридору та загальнодоступних приміщень, призначених для побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців (кухні, санвузли, душові, пральні, комори тощо);

дах – верхнє покриття будівлі, споруди, яке захищає будівлю, споруду від атмосферних опадів, вітру, перегріву сонцем тощо;

еркер – частина приміщення, що виступає з площини фасаду будівлі, частково або повністю засклена з метою поліпшення освітлення та інсоляції;

житлове приміщення – опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі житлового будинку, яке призначене для постійного або тимчасового проживання і відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів щодо шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів, іонізуючого випромінювання;

житловий будинок квартирного типу – дво- або багатоквартирний житловий будинок, у якому квартири є окремими об’єктами нерухомого майна. Житлові будинки квартирного типу можуть бути одноповерховими та багатоповерховими;

забудована площа земельної ділянки – площа земельної ділянки, зайнята всіма будівлями, спорудами. До забудованої площі земельної ділянки також належить площа під заглибленими (підземними) спорудами та площа під арками будівель, споруд;

завантажувальний люк – приямок, оснащений підйомним механізмом;

замовник технічної інвентаризації (далі – замовник) – власник об’єкта нерухомого майна або уповноважена ним особа (у тому числі земельної ділянки), об’єкта незавершеного будівництва, щодо яких набуто право на виконання будівельних робіт; замовник будівництва або уповноважена ним особа; особа, яка має право на земельну ділянку, на якій розташовано такий об’єкт; підприємство, установа, організація, які в установленому порядку уповноважені управляти відповідним об’єктом нерухомого майна, а також особа, уповноважена органами управління житлово-будівельних, дачних, садових та гаражних кооперативів/товариств тощо;

замощення – спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будівлі для захисту фундаментів від атмосферних опадів;

інвентаризаційна справа – сукупність матеріалів технічної інвентаризації, що характеризують об’єкт нерухомого майна в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва;

інженерні споруди – об’ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні споруди, що призначені для виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо;

комплекс будівель, споруд – сукупність будівель та споруд, об’єднаних для виконання взаємозв’язаних експлуатаційних задач, які розташовані на одній земельній ділянці та за однією адресою;

люк в льоху – горизонтальний проріз перекриття;

мансарда – поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилої чи ламаної покрівлі;

матеріали технічної інвентаризації – сукупність документів, наданих замовником, отриманих з державних реєстрів України, та результатів технічної інвентаризації;

машино-місце – площа частини нежитлового приміщення, призначена для розміщення транспортного засобу;

мезонін – надбудова над середньою частиною даху житлового будинку, площа якої є меншою, ніж площа розташованого нижче поверху;

оглядова яма – заглиблений конструктивний елемент у приміщеннях гаражів, гаражних боксів для технічного обслуговування транспортних засобів;

основна будівля – будівля, яка відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, на якій вона розміщена;

основні приміщення будівлі – приміщення, які визначають функціональне призначення будівлі;

перегородка – вертикальна внутрішня захисна конструкція, що розділяє суміжні приміщення в будівлі, споруді;

передпокій – нежитлове приміщення, яке має безпосередній вихід на сходову клітку, у коридор загального користування, тамбур тощо;

перекриття – горизонтальна внутрішня несуча конструкція, що розділяє по висоті суміжні приміщення в будівлі, споруді. За призначенням розрізняють перекриття міжповерхові, підвальні та горищні;

підвальний поверх – поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більш як на половину висоти приміщень;

підлога – верхній або опоряджувальний шар, що накладається на несучу конструкцію перекриття або на ґрунт у підвальному поверсі будівлі, споруди;

планувальна позначка землі – рівень землі на межі вимощення будівлі, споруди;

площа забудови – площа горизонтального перерізу по зовнішньому обводу будинку першого надземного поверху, площа під спорудою, розташованою на опорах. Проїзди під спорудою включаються до площі забудови;

повітрозабір – елемент технологічного обладнання вентиляційної шахти;

прибудова до будівлі – частина будівлі, в якій розміщено приміщення (одне або більше), розташована поза контуром її капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будівлі одну або більше спільну капітальну стіну;

приміщення – частина внутрішнього об’єму будівлі, обмежена з усіх сторін захисними конструкціями – стінами або перегородками (у тому числі з вікнами і дверима) та перекриттям і підлогою, з можливістю входу і виходу. Не є приміщенням горищний простір, простір, огороджений сітчастими захисними конструкціями;

приямок – заглиблена конструкція для додаткового освітлення та обслуговування цокольних та підвальних приміщень;

самостійний об’єкт нерухомого майна – об’єкт, що є самостійним за особистими характеристиками та функціональним призначенням, має статус головної речі та є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин;

стіна – основний конструктивний елемент будівлі, споруди, що несе на собі корисне навантаження (перекриття, перегородки, дах) і призначений для захисту приміщення від атмосферних опадів, опору теплопередачі, інших природно-кліматичних впливів;

тераса – огороджена відкрита прибудова до будинку у вигляді майданчика для відпочинку, яка може мати дах; розміщується на землі або над розташованим нижче поверхом;

територія – частина земної поверхні, на якій не сформовано земельну ділянку;

технічний паспорт – документ, що складається з текстових та графічних матеріалів, які містять інформацію про склад, фактичну площу, об’єм, технічний стан об’єкта нерухомого майна, виготовлених на підставі матеріалів технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації на дату її проведення;

характеристики об’єкта нерухомого майна – загальна площа та об’єм об’єкта нерухомого майна, загальна площа його приміщень, площа житлових та нежитлових приміщень, забудована площа земельної ділянки, корисна площа, житлова площа приміщень, площа допоміжних приміщень, поверховість (поверх розташування), висота, протяжність тощо;

фундамент – частина будівлі, споруди, через яку передається навантаження від його надземної частини на ґрунт;

цоколь – частина стіни від рівня землі чи фундаменту до рівня першого поверху.